интернет-магазин
О нашей компании Скидки    Оплата и доставка Как с нами связаться
   Поиск

Категории
Родители - настолько простые устройства, что ими могут управлять даже дети.




   Главная  
|  Статьи и рекомендации   |  Пригодится!  |  Тематические подборки (стихи, песни, загадки...)

Вірші про ялинку, Зиму, Новий рік, Діда Мороза, Новорічна підбірка



Ялинка
Хто це у вікнр стукоче,
Увійти до хати хоче?
От так гостя! Вся в сніжинках
Завітала в дім ялинка.
Усміхається зелена,
простяга гілки до мене.
І запахло на всю хату
Лісом, хвоєю і святом
МАРІЯ ЛЮДКЕВИЧ



НАША ЯЛИНКА
Летять, летять сніжинки,
Льодинки-морозинки,
І весело кружляють,
І стеляться до ніг.
Ми рік Новий стрічаєм,
Танцюєм і співаєм.
У нашім дитсадочку
Дзвінкий лунає сміх.

Ялинку ми прибрали,
Прикраси почіпляли.
Горять на ній яскраві
І райдужні вогні.
А Дід Мороз гостинці
Приніс нам у торбинці.
Він буде разом з нами
Наспівувать пісні.

Снігуроньки й лисички,
Білчата невеличкі,
Ведмедики, зайчата,
І півничок, і кіт —
Усі у коло стали
І дружно заспівали:
— Вітаєм з Новим роком
І шлем усім привіт!



ПРИГОДА З ДІДОМ МОРОЗОМ
В нас ялинка лісова,
Молода, хороша.
І її всю покрива
Срібляна пороша.

Під ялинку лісову
Вати ми поклали,
Нарядили, як живу,
Іграшками вбрали.

— Ну й веселі ж малюки! —
Дід Мороз гукає.—
Разом з вами залюбки
Вдарю гопака я.

Та як вдарив гопака,
Що аж парко стало.
Потекла з лиця ріка,
Борода відпала.

Сімейне свято і пригоди з чудесами в одній скриньці! Допоможе батькам організувати незабутній новорічний вечір для дітей, не виходячи з дому! При цьому ВАМ не потрібно нічого шукати - все вже підготовлено :)
Семейный праздник и приключения с чудесами в одной коробке! Поможет родителям организовать незабываемый новогодний вечер для детей, не выходя из дома! При этом ВАМ не нужно ничего искать - все уже подготовлено:)
В наборі - чотири тематичних пазла для найменших. Малюнок кожного з них - простий та зрозумілий, складається з невеликої кількості елементів (12, 16, 20 та 24 дет. відповідно), а деталі пазла достатньо великі (від 7,3х5,5см до 5,5х3,6см).
Бизикуб - компактный игровой центр (25х25х25см), каждая сторона которого - уникальна и не похожа на другую. Это идеальный подарок не только для детей от года до 3-4лет, но и для их мам!


Місяць січень на порозі
Місяць грудень, місяць грудень!
Вже горять ялинки всюди.
Метушня в останній день -
Це ж до мене свято йде!
Місяць січень на порозі,
Стукотить у шибку хтось -
То на дворі на морозі
У кожусі Дід Мороз!
Відчиняю двері, прошу!
Рік старий - прощай навік!
По білесенькій пороші
Вже Новий крокує рік.



ЗВІРІ НА ЯЛИНЦІ
Ой, які суворі
Звірі паперові!
Водять їх на ниточках навколо
Ялинки
Сміливі снігурки в білих
Пелеринках.
Надто ті вовчиська!
Он їх ціла низка!
Топчуться, гуляють,
На ліс поглядають.



ДІД МОРОЗ
Дід Мороз нам всього приберіг,
Все роздав — і ступив за поріг.
А його дітвора
Не пускає з двора:
- Ти, дідусю, гостюй цілий рік!
Будеш з нами ходить по гриби,
Будеш з річки тягти коропи,
Жартувати в гурті
І ганяти котів —
Залишайся, що хочеш роби!
Дід погодивсь ходить по гриби
І тягати важкі коропи...
А ганяти котів
Він чомусь не схотів -
Та й пішов за високі горби...



Сипле, сипле, сипле сніг
Мов метелики сріблясті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все приспав – доли, гори,
Вже весь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг
І. ФРАНКО




Зима
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
Січень
Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.
Лютий
Лютий морозець гукає –
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,
Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.
ОЛЕНА КОВАЛЕНКО




Їжачок-лісовичок
Їжачок-лісовичок
Вислав ліжко з гілочок,
Росою умився,
Листячком укрився.
Скрутився калачиком,
Щоб його не бачили.
Йому сняться теплі сни –
Буде спати до весни!
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Дбайлива білочка
У дуплі у білочки
Є запас в тарілочці:
Ягоди, горішки,
Грибочки і шишки.
Ковдра є тепленька!
Коли спить руденька
У лиху годину,
Їй тепленько в спину!
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Із поля, з лісу віхола
На ковзанах приїхала.
Крутилася, вертілася,
У вікна, в дім, дивилася:
- Мерщій беріть санчата,
На двір виходьте з хати!
У сніжки будем гратись,
Із гірочки спускатись!
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Годівничка
Є в садочку годівничка.
Там обідає синичка.
Звуть її красиво – Цінька,
Вона пісеньку цвірінька.
Виніс їй Андрійко сала.
Цвірінчить синичка «Мало!
Жменьку зернят і пшонця.
Ой, смачна пожива ця!»
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Кричить віхолі зайчисько:
«Не підходь до мене близько!
Утечу від тебе гаєм –
Швидко-швидко я стрибаю»
Засміялася завія:
«Наздогнать тебе зумію!
Ти мене, стару, послухай:
Надеру тобі я вуха!»
Скік-поскік, зайчисько миттю
Заховавсь в сосновім вітті.
А завія все шукає:
Був зайчисько – і немає!
Притомилась, як шукала,
В кучугурах заблукала.
На сніжок уклалась спати –
Не знайти їй зайченяти!
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Сливова зграйка
Це мороз малює синім
Гілочкам колючий іній.
На вербі рожеві сливи –
Справжнє диво уродило!
Подивіться, гей, малята!
То ж маленькі снігурята!
Їм насиплемо пшонця –
Хай ласує зграйка ця!
ВІКТОРІЯ ЗАБАВА



Снігурі
Птах оцей червоногрудий
Не злякається простуди.
Як сніги впадуть – умить
Із Сибіру прилетить.
Крізь зимові заметілі
В сад наш птахи прилетіли.
Та такі червоногруді,
Ніби яблука повсюди
Хтось розсипав у дворі
Звуться птахи – снігурі.
ЧАЛЕНКО НАДІЯ



Сніг
В небі хмара пролітала,
Білий пух порозсипала,
Він на землю міцно ліг
Називають його сніг.
І не борошно, а білий,
І не вата, а м який.
І як дзеркало блискучий,
Покриває гори-кручі,
Застилає – землю вкрай,
Щоб був кращий урожай.
* * *
Я падаю на ваші хати
Я білий, білий волохатий,
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто сніг.
ЧАЛЕНКО НАДІЯ



Ялинка

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрягся в саночки
Та й поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик - плиг!
Став ялинку відбирати.

Я - сюди, а він - туди...
"Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси -
Ніде буде і сховатись!..

А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці..."

Страшно стало... "Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!.."

Низько-низько я зігнувсь,
А ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
О. ОЛЕСЬ



Сперечався з сонцем сніг,
Вкривши в полі сто доріг:
- Щось-то в небі в тебе сухо,
Ані дощ, ані роса...
Як пошлю я завірюху, ї
Як покрию небеса!
Сам кошлатий, бородатий,
Ходить, сіє заметіль,
Ані з хати, ні до хати,
Ані в школу, ні в артіль.
Сонце виплинуло вище,
Іскри крешуть у лице.
- Ах ти, снігу-хвастунище, -
Я тебе провчу за це!
Як метне огнені ружі,
Як заблиска в три сліди, -
з снігової бороди.
Він у поле - сонце коле,
Він у ліс - гарячий спис,
Він в комірку біля школи
Шусть - зігнувся і поліз.
Ми бігом туди з урока,
Бачим: сніг, - то й ми мовчок.
Почорнілий, одинокий,
Як холодний їжачок.
А. МАЛИШКО.



Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг,
Поки смажив, поки пік -
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.



ЩО ЗА ЗВІР?
Впав сніжок
На лужок,
На стіжок
І на бір.
Під стіжком
З мотузком
Ходить звір.

Здалека,
З дубняка,
До стіжка
Він прибіг.
Скинув шапку,
Став на лапки -
Смиче стіг.

При долині
В язку сіна
Звір зв язав.
Із долини
В язку сіна
Тягне в бір
Хитрий звір.

Він - вухатий,
Білобокий,
Косоокий
І вусатий...
Як же звіра
Того звати?
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ



ЙДЕ ЗИМА
В галстуку синичка
Сіла на осичку.
Здивувалась птиця:
— В галстуку синиця,
— Закриває шию,
— Хоч іще й не віє.
Коли дятел з бука
Телеграму стука:
— Йде зима борами,
Дід Мороз — річками.
Їх синичка вздріла —
Галстук начепила.
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ



ЗИМОЮ
Вранці сніг війнув із поля,
Й забіліло все навколо:
І дорога, і гайок,
І ставок, і наш каток.
Я в руках коньки тримаю,
Я задумавсь і не знаю,
Що уже робить мені:
Чи журитися, чи ні?
Може б, трохи й пожурився,
Але брат мій нагодився,
Він в колгоспі їздовим,—
Друзі ми великі з ним!
Брат моргнув мені бровою: —
їдь, Михайлику, зі мною!
Бачиш, сніг який мете?
Сніг — це зе рно золоте!
Сніг затримаєм щитами...
Їдь, Михайлику, із нами! –
Я ж непрошений — таки
Спритно виліз на санки,
Попросив у брата віжки,
Бо я править вмію трішки,
Умостився на щитах
Ну і правлю аж на шлях.
Ми щити возили з братом
До четвертої бригади,
Розставляли їх з людьми,
Потомились навіть ми.
Так зате ж тепер я вмію
Шлях спинити сніговію,
Й навіть чується мені,
Як живе сніжок в зерні.
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ



ЗВІРІ НА ЯЛИНЦІ
Ой, які суворі
звірі паперові!
Водять їх на ниточках навколо
ялинки
сміливі снігурки в білих
пелеринках.
Надто ті вовчиська!
Он їх ціла низка!
Топчуться, гуляють,
на ліс поглядають.
ВІКТОР ТЕРЕН



ДІД МОРОЗ

Дід Мороз нам всього приберіг,
Все роздав — і ступив за поріг.
А його дітвора
Не пускає з двора:
- Ти, дідусю, гостюй цілий рік!
Будеш з нами ходить по гриби,
Будеш з річки тягти коропи,
Жартувати в гурті
І ганяти котів —
Залишайся, що хочеш роби!
Дід погодивсь ходить по гриби
І тягати важкі коропи...
А ганяти котів
Він чомусь не схотів -
Та й пішов за високі горби...
ВІКТОР ТЕРЕН



ПЕРШИЙ СНІГ
Впали з неба уночі
Незвичайні калачі,
Пишні-пишні, свіжі-свіжі,
Наче квіти білосніжні.
На дерева у дворі
Сіли вранці снігурі,
Поміж вітами стрибають,
Певно, їстоньки шукають.
А довкола пишні-пишні —
І на груші, і на вишні —
Калачі біліють свіжі,
Наче квіти білосніжні,
Калачі такі холодні,
Що пташки пищать голодні.
Дивовижні калачі
Впали з неба уночі.
ПЕТРО ОСАДЧУК

Сімейне свято і пригоди з чудесами в одній скриньці! Допоможе батькам організувати незабутній новорічний вечір для дітей, не виходячи з дому! При цьому ВАМ не потрібно нічого шукати - все вже підготовлено :)
Семейный праздник и приключения с чудесами в одной коробке! Поможет родителям организовать незабываемый новогодний вечер для детей, не выходя из дома! При этом ВАМ не нужно ничего искать - все уже подготовлено:)
В наборі - чотири тематичних пазла для найменших. Малюнок кожного з них - простий та зрозумілий, складається з невеликої кількості елементів (12, 16, 20 та 24 дет. відповідно), а деталі пазла достатньо великі (від 7,3х5,5см до 5,5х3,6см).
Бизикуб - компактный игровой центр (25х25х25см), каждая сторона которого - уникальна и не похожа на другую. Это идеальный подарок не только для детей от года до 3-4лет, но и для их мам!


ДІД МОРОЗ
Дід Мороз не раз мені
Снився серед ночі:
Щоки в нього крижані,
Із льодинок очі.
Дід Мороз лише дихне —
Мерзне все довкола,
Тільки гляне — і мене
Холодом проколе.
Але тато пояснив,
Усмішку сховавши:
— Сняться тим холодні сни,
Хто розкритий завше...
А коли прийшло в наш дім
Новорічне свято,
Вийшов я у парк тоді
Погуляти з татом.
Осипався з верховіть
Сніг, як самоцвіти.
Бачу: Дід Мороз стоїть,
А круг нього діти.
Він бере за руки їх,
Щось розповідає —
І дзвінкий дитячий сміх
Між дерев лунає.
Дід Мороз мені гукнув:
— Йди сюди, онуку! —
І до мене простягнув
Свою білу руку.
Я принишк. Але рука
Лагідна й гаряча!
І зрадів я, що людська
У Мороза вдача.
ПЕТРО ОСАДЧУК



ІНІЙ
Все довкола побіліло.
Наша вулиця така,
Мовби хто на неї вилив
Цілу річку молока.
А каштани біля хати —
Чи зимою зацвіли,
Чи вночі свої халати
Лікарі їм віддали?!
ПЕТРО ОСАДЧУК



Мамо, іде вже зима
«мамо, іде вже зима,
снігом травицю вкриває,
в гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
в вирій на зиму літає?» —
в мами спитала дитина.
— ні, не кожна,— одказує мати,—
онде, бачиш, пташина сивенька
скаче швидко отам біля хати?
Ще зосталась пташина маленька!
«чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»
— не боїться морозу вона,
не покине країни рідної,
не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна.
«мамо! Ті сиві пташки
сміливі, певне, ще й дуже,
чи то безпечні такі,—
чуєш, цвірінькають так,
десь їм про зиму байдуже!
Бач— розцвірінькались як!»
— не байдуже тій пташці, мій синку,
мусить пташка малесенька дбати,
де б водиці дістати краплинку,
де б під снігом поживку шукати.
«нащо ж співає? Чудна!
Краще б шукала зерна!»
— спів пташині потіха одна,—
хоч голодна, співа веселенько,
розважає пташине серденько,
жде, що знову прилине весна!
ЛЕСЯ УКРАЇНКА



ПЕРША ЯЛИНКА

Пригадай, Мариночко,
Дівчинко мала,—
Отака ж ялиночка
І торік була.
Волохаті гілочки,
Зелені голки,
На вершечку — зірочка,
На гілках — цяцьки.
Зайчики, ведмедики,
Човник, паровоз,
У самій середині —
Сивий Дід Мороз.
Що Маринці хочеться?
Може, літака?
Може, ти в нас льотчиця
Будеш отака?
Чи трамвай малесенький
Зняти з гілочок?
В ньому буде весело
Покатать ляльок.
А мала Мариночка
Дивиться й мовчить:
Що то за ялиночка?
Чом вона блищить?..
Бо мала не згадує,
Що було торік,—
Бо малій Мариночці
Тільки другий рік!
Їй не треба човника,
Нащо їй трамвай?..
Тягнеться до вогника
І лепече: «Дай!»
НАТАЛЯ ЗАБІЛА




ЗИМОВІ ПІСЕНЬКИ
1. З и м а
Одягліїся люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
в земляній м якій постелі,
де немає світла дня,
причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці —
спить вона, мов на перинці,
й тихо снить хороші сни
про веселі дні весни.

2. В ЛІСІ
Метелиця-хурделиця
замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
під соснами сніжок.
Стрибають прудко білочки
по соснах угорі.
Напутрились на гілочках
поважні снігурі.
Зайчата стали білими,—
ну зовсім наче сніг! —
щоб в лісі не зуміли ми
відшукувати їх.

3. Зайчикова ялинка
— Де ти бігав, зайчику?
— В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!
Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив язав.
Тільки в путь-доріженьку
рушив, поспішив,
як до мене зайчики —
плиг із-за кущів. .
— Ой, куди ж це, братику,
ти зібрався йти?
Чи не хочеш з нами ти
танці повести?
— Ні, не можу, братики,
прошу, не держіть.
Віднести ялиночку
краще поможіть.
Бо давно вже діточки
ждуть у дитсадку
на рясну ялиночку,
гарну отаку!
От коли вквітчаємо
ми її як слід
та засяють вогники
між зелених віт,—
тут почнуться радощі
для малих діток:
разом з ними зайчики
підуть у танок!

4. Пісенька
У нас сьогодні весело
в дитячому садку:
ялиночку принесено,
поставлено в кутку!
Так гарно-гарно прибрано
ялиночку у нас
і блискітками срібними,
і безліччю прикрас.
Ялиночко, красунечко!
Ліхтарики блищать,
хороші подаруночки
під вітами лежать.
А ми в долоні плещемо,
співаємо пісень.
Нам дуже, дуже весело
в такий веселий день!
НАТАЛЯ ЗАБІЛА




ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ
Свіжі пахощі смолисті
вітер широко розніс,—
це на площі в нашім місті
ялинковий виріс ліс.
Кожна мама, кожен тато
вибирають до смаку:
— Нам високу!
— Нам пухнату!
— Нам гіллясту, отаку!
Через колію трамвайну
Галя з мамою ідуть.
— Ой, мамуню, поспішаймо!
Всі ялинки розберуть!
Та до площі щохвилини
під їздять грузовики.
— Будуть, будуть неодмінно
всім малятам ялинки!
Недарма в останні роки
розрослися в нас ліси:
дерева стоять високі,
набираються краси.
Підросли — їм тісно стало
ми й зрубали зайвину,
щоб всі інші розростались
на просторі в ширину.
Ну, а зрубані ялинки
марно теж не пропадуть:
їх у кожному будинку
малюки сьогодні ждуть.
Отже нам, Дідам Морозам,
подали цей грузовик,—
ми для всіх ялинки возим,
щоб Новий стрічати рік.
Вибирайте, мамо, тату,
кожен знайде до смаку:
вам — високу,
вам — пухнату,
а тобі, мала,— таку!
Радо кинулась Галинка
до густого деревця:
— Ну й ялинка!
От ялинка!
Щонайкраща саме ця!
От і вечір. Поспішати
вже додому треба нам,
щоб ялинки прикрашати
новорічним убранням,
щоб згадати теплим словом
все, що в цьому році є,
і зустрінути святково
рік, що зараз настає.
Під кремлівськими зірками,
день скінчивши трудовий,
вся країна разом з нами
зустрічає рік Новий.
НАТАЛЯ ЗАБІЛА




РУКАВИЧКА
По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.
Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну.
Рукавичка невеличка
на снігу собі лежить.
Раптом мишка тишком-нишком
з нірки вилізла й біжить.
— Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є?—
Тільки голосу з хатинки
Щось ніхто не подає.
Влізла мишка в рукавичку
і сама в ній стала жить.
Раптом зайчик-побігайчик
з-під ялиночки біжить.
— Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут е? —
Чує зайчик — із хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка.
Ну, а ти хто? Що за гість?
— А я зайчик-побігайчик,
довгі вуха, куций хвіст!
Вліз і зайчик в рукавичку,
стали вдвох у хатці жить.
Раптом білка — стриб із гілки!
Та по стежечці біжить.
— Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є?—
Чує білочка — з хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст!
— А я білка — тепла шубка,
невеличка я на зріст!
Влізла й білка в рукавичку,
стали втрьох у хатці жить.
Глядь, поглядь, аж ось лисичка
попід соснами біжить.
— Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися — хто тут є?—
Чує лиска — із хатинки
хтось там голос подає:
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст,
є тут білка — тепла шубка.
Ну, а ти хто? Що за гість?
— Хто ж не зна мене, лисичку,
і вигадливу, й метку?—
Влізла й лиска в рукавичку,
примостилась у кутку.
Ще й кабан прибіг ікластий,
і куниця, й їжачок.
Тут і голці ніде впасти!
Скільки сміху й балачок!
Рукавичка невеличка
на снігу собі лежить.
А з барлогу на дорогу
вийшов заспаний ведмідь.
— Що за зборище зібралось?
Що за хата? Хто тут є?
Хто здіймає сміх та галас,
зовсім спати не дає?
— Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик — куций хвіст,
є тут білка — тепла шубка,
що малесенька на зріст.
Ще й лисиця є, сестриця,
і вигадлива, й метка,
є кабан, їжак, куниця.
Ну, а хто це нас ляка?
— Я ведмідь, я хочу спати,
сміху-жартів не люблю!
Сяду я на вашу хату,
всіх вас разом роздавлю!
Злий ведмідь гарчить, лютує,
ломить всі кущі підряд.
Що робити?! Хто врятує
переляканих звірят?!..
А тим часом дід та внучка
вже ялинку принесли.
Так у внучки змерзла ручка,
що аж зашпори зайшли.
— Рукавичка де ж поділась?
Загубила!.. Ай-ай-ай!
Побіжи, мій песик милий,
рукавичку відшукай!
Песик дівчинку послухав,
хвіст — угору, в землю — ніс,
і примчався скільки духу
на те саме місце в ліс.
Рукавичка, як живая,
ходить ходором, тремтить.
А до неї підступає
розлютований ведмідь.
Як загавкав пес на нього —
аж ведмідь оторопів,
зразу втік і до барлога
причвалав і захропів.
Тут звірята всі зраділи,
стали песика хвалить,
що прогнав ведмедя сміло,
не злякався ні на мить.
Каже песик: — Дуже прошу
інше мешкання знайти.
Треба дівчинці хорошій
рукавичку віднести.
— А хіба ж це рукавичка?!
Загукали всі.— Невже?!
В нас нема такої звички
забирать собі чуже!
Всі ми підемо з тобою
рукавичку повернуть! —
І веселою юрбою
звірі вирушили в путь.
До дівчатка за хвилинку
рукавичку віднесли,
і всі разом круг ялинки
танцювати почали.
НАТАЛЯ ЗАБІЛА




ДВА МОРОЗИ
Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.
— Старший буде той із нас,-
каже брат до брата,—
хто людину зможе враз
до кісток пробрати!
Їде дядько в сіряку,
їде пан у шубі.
— Вибираймо до смаку,
братику мій любий!
Посміхнувся Синій Ніс
і побіг до пана:
— Як би швидко кінь не віз,
я вже не відстану!
А Червоний Ніс з гори
дивиться й сміється:
— Крізь куниці та бобри
він і не проб ється.
Ну, а з дядьком аж ніяк
я не забарюся:
під розірваний сіряк
зараз заберуся!
Синій Ніс на пана враз
налетів щодуху.
От під комір вже забравсь,
от схопив за вуха.
Пан ховає в хутро ніс,
зовсім замерзає.
А мороз під шубу вліз
і не вилізає.
І щипав, і пік як слід
пана всю дорогу.
Та й лишив біля воріт
вже напівживого.
В сніжній віхолі назад
наш мороз понісся.
— Чи вже впорався мій брат
з дядьком на узліссі?
А мороз — Червоний Ніс —
теж за дядька взявся.
Дядько крекнув, з санок зліз
та й підперезався.
Витер іній, що вже встиг
обліпити брови,
і ступивши просто в сніг,
став рубати дрова.
От мороз поліз в дірки,
і пече, й щипає,
тільки дядько залюбки
знай собі рубає.
Вже подертий сірячок
зовсім змок від поту.
Відступив мороз на крок,
каже:— Ну й робота!
Дядько вже сіряк скида,
видно, вгрівся добре.
На сіряк мороз сіда,
каже:— Ач, хоробрий!
Як залізу я в сіряк
та укрию льодом,
от тоді й побачиш, як
задубієш згодом!
Склавши дрова, дроворуб
йде до одежини.
А сіряк цупкий, як луб,
весь — як та крижина!
І, натішившися вкрай,
морозець радіє:
— Шубу з льоду одягай!
Я тебе зогрію!
Каже дядько:— Не шуткуй!
Забирайся духом! —
Та й почав по сіряку
молотить обухом.
Захрустів в мороза бік,
затріщали кості.
Ледве-ледве він утік,
плачучи від злості.
Вдягся дядько та й погнав
коника до хати.
А мороз пошкандибав
під замет зітхати.
НАТАЛЯ ЗАБІЛА


Сімейне свято і пригоди з чудесами в одній скриньці! Допоможе батькам організувати незабутній новорічний вечір для дітей, не виходячи з дому! При цьому ВАМ не потрібно нічого шукати - все вже підготовлено :)
Семейный праздник и приключения с чудесами в одной коробке! Поможет родителям организовать незабываемый новогодний вечер для детей, не выходя из дома! При этом ВАМ не нужно ничего искать - все уже подготовлено:)
В наборі - чотири тематичних пазла для найменших. Малюнок кожного з них - простий та зрозумілий, складається з невеликої кількості елементів (12, 16, 20 та 24 дет. відповідно), а деталі пазла достатньо великі (від 7,3х5,5см до 5,5х3,6см).
Бизикуб - компактный игровой центр (25х25х25см), каждая сторона которого - уникальна и не похожа на другую. Это идеальный подарок не только для детей от года до 3-4лет, но и для их мам!


СНІГУРОНЬКА
Ой, розгулялись взимку віхоли,
до вікон хатку замели,
де під солом яною стріхою
дідусь із бабою жили.
Біля віконця якось ввечері
сиділи вдвох собі старі
та милувалися малечею,
що розважалась у дворі.
От дід і каже:— Нумо, спробуймо
і ми побавитись, стара,—
ходім та бабу з снігу зробимо,
отак, як робить дітвора!
А баба каже:— Не щастило нам
діток ростити на віку,—
отож хоч нині з снігу білого
не бабу зробим, а дочку!
І от в садочку перед хатою,
напрацювавшися як слід,
із снігу білого, пухнатого
зліпили ляльку баба й дід.
Коли це галка враз пролинула
понад садком і на льоту
з крила пір їнку чорну скинула
на сніговую ляльку ту.
З-за хмар вечірнє сонце блиснуло,
зачервоніли промінці,—
і враз немов рум янець виступив
на білім ляльчинім лиці.
І раптом, дивом-небилицею,
дівчатко виникло живе,—
з такими синіми очицями,
як синє небо зимове,
з такими чорними косичками,
як чорне галчине крило,
з червоними такими щічками,
як сонце ввечері було.
— Добридень,— каже,— мамо й
таточку!
Ой, як я вас обох люблю!
Ведіть скоріш до себе в хаточку
дочку — Снігуроньку свою!
Вбирають землю сніжні віхоли
в холодний одяг зимовий.
А дід та баба щастям-втіхою
стрічають кожний день новий.
У хатці прибрано, підметено —
ні порошинки по кутках,
узорні вишивки та плетива
на рушниках, на подушках.
Та ще й води щодня нанесено,
в дворі прочищені стежки,
і цілий день так любо й весело
лунають співанки дзвінкі.
То все дочка, то все Снігуронька
встигає все зробити вмить,
мов промінь сонця в небі хмурому,
усе навколо веселить.
Дівчатка й хлопці в хату дідову
з усього сходяться села,
бо вже Снігуронька привітлива
із ними дружбу завела.
Гуляють в сніжки, з гір спускаються
вона ніде не відстає,
морозу зовсім не лякається,
в снігу ще кращою стає.
Вже й пригрівати стало сонечко.
Старі радіють — це ж весна!
Та все частіше їхня донечка
сидить замислена й сумна.
Вона все рідше посміхається,
все тихше пісеньку веде,
від сонця в затінок ховається,
із дітьми гратися не йде.
Ліси й садки убрались зеленню,
укрились цвітом запашним,
і луки всі — немов застелені
квітчастим килимом рясним.
Прийшли дівчатка до Снігуроньки:
— Виходь, подруженько, до нас!
Чому це ти бліда й зажурена
в такий ясний веселий час?
— Піди,— говорять батько й мати їй,
порозважайся, як колись!—
Отож вона й пішла з дівчатами
у гомінкий весняний ліс.
Дівчата бігали над річкою,
збирали квіти на вінки,
у лісі стежили за птичками
і співи слухали дзвінкі.
На купу хмизу десь надибали,
розклали вогнище мерщій
та й ну стрибати-перестрибувать
через вогонь навперебій!
Снігурка на дівчат поглянула,
розвеселилась, розійшлась,
стрибнула теж — і враз розтанула!
І вгору хмаркою звилась...
І вже нема Снігурки милої —
лиш хмарка лине за лісок,
і долітає з хмари білої
дзвінкий Снігурчин голосок:
— Не плачте, матінко та батечку!
Хоч і недовго я жила,
та звеселяла вашу хаточку
й сама щасливою була.
Ось полетять хмарки над нивою
ген-ген над степом, за село
і там впадуть рясною зливою,
щоб все зростало і цвіло.
І ви любіть життя і сонечко,
радійте квітам і теплу
і споминайте вдячно донечку,
свою Снігуроньку малу!
НАТАЛЯ ЗАБІЛА




У ДВОРІ
Сніжок сьогодні сиплеться,
Кружляє угорі.
У нас маленька дівчинка
Гуляє у дворі.
По білій стежці тупає
З лопаткою в руках,
Ведмедика пухнатого
Катає в саночках.
Тут раптом хлопці вибігли,
Такий почався бій!
Аж зовсім зникла дівчинка
У хмарі сніговій.
Злякалася малесенька,
З усіх побігла ніг,
За камінь зачепилася
І впала прямо в сніг.
Згубила і ведмедика,
І саночки свої...
А хлопці снігом кидають,
Засипали її.
Сидить і плаче дівчинка,
Сніжинки на щоці,
Колючий сніг виблискує
На сірім комірці.
Тут я до неї кинувся,
На руки підхопив,
— Невже ж то вам не соромно!
Гукнув на хлопчаків.
І став я потім дівчинку
Катати в саночках,
Засніжену, заплакану,
З ведмедиком в руках
МАРІЯ ПРИГАРА



ЗИМОВА ПІСЕНЬКА
У зимову темну ніч
через поле, через ліс
чеше білий чоловік.
Величезний сніговик
чеше з люлькою в зубах,
а За ним мороз женеться
і щипає — просто жах.
Прибігає у село,
прибігає у село,
бачить — світиться віконце,
ну, нарешті повезло.
Він тихесенько, без стуку
у будиночок заходить,
він тихесенько, без стуку
у будиночок заходить,
щоб зігрітися хоч трішки,
щоб зігрітися хоч трішки,
він швиденько шусть на піч,
на розпечену черінь.
Де й подівся відчайдух —
залишилась тільки люлька,
посеред калюжі люлька
і старенький капелюх...
ЖАК ПРЕВЕР



З повагою, Світлана Мілевська,
позаштатний автор ЗНАЙКИ
мама і за сумісництвом мен-р
дитячих журналів "Мамине сонечко" та
"Маленька фея та сім гномів".





Подпишитесь
на наши рассылки

Периодичность: не чаще 1 раза в неделю






Не просто ПОДАРОЧНЫЙ СЕРТИФИКАТ — а ещё и ПОЗДРАВИТЕЛЬНАЯ ОТКРЫТКА от интернет-магазина «Знайка» — это возможность сделать
душевный и полезный подарок!
Сертификат на 500 грн     Сертификат на 100 грн

Для корпоративных клиентов мы можем изготовить ПОДАРОЧНЫЕ СЕРТИФИКАТЫ любого номинала, забрендированные логотипом вашей компании




ИНТЕРНЕТ-магазин: (044) 499 0128
(067) 547 2637
(063) 700 9961
(095) 919 0203

[email protected]

Фирменный магазин "Знайка": Киев, ул. Ломоносова, 46
(10 мин от м. ВДНХ)
(044) 499 0128

Режим работы:
пн-вс — с 10 до 20

Клуб активных родителей "Знайка" (экскурсии, поездки, дни рождения, активити и пр.)
Киев, ул. Межигорская, 54, оф.17
(044) 425 6837; (067) 467 7808

Режим работы:
пн-пт — с 10 до 18; сб, вс — выходной

Перепечатка авторских описаний к товарам интернет-магазина "Знайка" znaika.com.ua запрещена.
Перепечатка материалов, опубликованных на страницах Клуба активных родителей www.znaika-club.com.ua, допускается только с указанием активной ссылки на сайт www.znaika-club.com.ua
Компания «Знайка» владеет исключительным правом на товарный знак "Знайка". Любое неправомерное использование товарного знака (имени) «Знайка» либо названия, схожего с зарегистрированным товарным знаком «Знайка» до степени смешения, является нарушением Закона «Об охране прав на знаки для товаров и услуг». Кроме того, любое неправомерное использование логотипов компании является нарушением Закона "Об авторском праве и смежных правах"
Подписаться на новости
Подписаться на новости
информация о графике экскурсий и поездках "Знайки" высылается один раз в неделю